Мандри осіннього листка: Урок розвитку зв'язного мовлення складання казки "Мандри осіннього листочка""

Содержание

Урок розвитку зв’язного мовлення складання казки «Мандри осіннього листочка»»

Конспект уроку розвитку зв’язного мовлення в 3 класі.

Складання казки «Мандри осіннього листочка»

вчитель початкових класів

Красноградського ЗЗСО № 1

Дорохова Н.А.

Від миті творчості – до віку творчості я всім бажаю вам пройти!

Урок розвитку зв’язного мовлення . 3 клас.

Мета. Продовжити роботу із вдосконалення казки, вміння правильно і точно висловлювати свої думки. Розвивати спостережливість, образне мислення та уяву. Виховувати любов до казок.

Методично-дидактичне забезпечення урок: малюнки листків, осені, сюжетні малюнки та емблеми для об’єднання дітей у групи, листки з дерев, асоціативний «кущ» осені, дерево для вправи «очікування».

ХІД

УРОКУ

Оголошення теми уроку

Діти, я дуже щаслива працювати з вами. Сьогодні у нас урок зв’язного мовлення. Ми будемо складати казку. Запишемо у зошити : «Складання казки».
Наш урок – це урок творчості, натхненності, добра і радості. Пропоную ознайомитися (а може, дехто вже це зробив) із тими завданнями, які чекають на вас сьогодні.

Читаємо з дошки:

Вправа «Очікування»
Поетична стежина
«Дощ» компліментів листочкам
Колективна робота над складанням початку казки
Фізкультхвилинка
Робота в групах
Презентація роботи у великій групі (класі)
Підсумок

Я хочу,щоб ми почали урок з молитви, молитви до мови:

Мово українська, мово наша мила!

Дай поміч школярам.

Щоб ми всі шанували рідну мову,

І пісню любу ,милу, пречудову!Щоб солов’їну ми її повік любили,

І рідним словом вільно говорили.

На минулому уроці ми створили ось такий асоціативний «кущ» (тема «Осінь»). Погляньте на нього. А тепер виберіть із нього найкрасивіше, найяскравіше явище природи, яке відрізняє осінь від інших пір року. (Падолист, листопад).
Що це за явище таке ?
Коли це найчастіше буває ? (У жовтні)
Так, у жовтні, тому ще з давніх- давен цей місяць називають золото цвіт.

Та жовтнева пора падолисту вже відійшла, залишивши таку красу в нашому класі. Від цього тут святково та врочисто. Та заметіль листопада ще продовжується. Кожен із вас у цю пору впіймав листочок. Прислухайтесь до нього, порадуйтесь. Листочок підкаже вам, що ви «очікуєте» від сьогоднішнього уроку. Пам ’ ятайте що починати треба зі слів . ‘’Я о чікую….’’.

2.Вправа «Очікування»

Діти говорять слова-очікування, прикріплюють до дерева чи на землю листок.

Ось таку картину осені створили ваші очікування. А який

чудовий килим ! Ступаєш по ньому – і бачиш листочки, різні за формою та кольором, величиною й характером падіння на землю. Мабуть, і не знайдеш двох однакових. Ось такі і ви, діти, різні, не схожі один на одного. Ви не кращі,не гірні, ви – просто інші.

У пору листопада я також впіймала ось такий листочок, дивний і казковий. Він не тільки доповнює створений вами осінній пейзаж, а й підказуєте мені, що я очікую :

Ви будете правильно, точно і красиво висловлювати свої думки, фантазувати і уявляти;
Ваше мовлення буде збагачуватися образними словами й виразами;
Будете злагоджено працювати в групах, де вам буде комфортно;
Діти, що робиться з природою восени ? (восени природа засинає)

Поетична стежина.

Послухаємо, як про це говорить поезія.

Читання поетичних рядків Івана Буніна:

Темної осені степ укривається

Листям опалим ввісні

Пагони сплять, і травиці дрімається,

Сік застига до весни.

Зрозуміло, що сьогодні осінній лист – поважний гість у нашому класі. Він такий гарний. Подобається листочку, що я так гарно про нього сказала. Я хочу, щоб на всі листочки полився «дощ» компліментів. Та так, щоб він був рясний і красивий ! Пропоную вийти на поетичну осінню стежину, де ми уважно прислухаємося й виберемо строфи, рядки, уривки про осіннє листя.

(Читання віршів підготовлених дітьми)

Відлетіло літо, як пташина зграя,

Листя налетіло- жовтня телеграми.

Сумно стало вітам, листя відлітає,

Мов зашелестіла книжка пелюстками.

Золотокоса осінь володаркою стала,

Укрила рідну землю багряним покривалом,

Синочок її менший- це вересень вродливий,

Зробив жовтеньку фарбу і на деревах вилив.

А син середній – жовтень і добрий, і сміливий

Він золотом мережив – красу не змили зливи.

Син листопад – найстарший- чудовий і кмітливий-

Зібрав опале листя і виплів гарний килим.

Листочки осінні удень збавлялись,

Злітали, гойдались, у танці кружляли,

Під вечір стомились, на землю спустились,

І слухають казку, що вітер шепоче,

Спочити до ранку усі вони хочуть.

Хай вітер цю казку розкаже тобі,

Щоб снились барвисті казковії сни.

«Дощ» компліментів листочкам

А тепер відправимо листочки скупатися під «дощем» компліментів, а може навіть і під «зливу». Скажіть, які вони, на що схожі, як летять ?

Читаємо записи з дошки:

Які листки на що схожі?

золотий листопад,золотий дощ,

ніби сльози, ніби парашути,

золотисте, червонясте,

килимок, тканий так майстерно,

схожі на яскравих метеликів

Як падають, як летять:

зривається і пісеньку співа,

пурхає, лине, миготить, майорить,

золоті метелики з дерева летять,

золотий пролився дощ,

наче полум’я горить,

запроменіли, падають, як зорі,

злітають, кружляють

Вдячні листочки за такі чудові компліменти! І кожен з них з нетерпінням чекає, просто заслуговує, щоб стати головним героєм казки. А який же герой без імені ?! Давайте виберемо йому ймення. (Барвик, Грайлик, Веселун)
А Барвик чи Грайлик хоче, щоб ви написали казку про його подорож. Але спочатку підберемо синонім до слова подорож (мандрівка, мандри)
То як ми назвемо казку? (Діти пропонують варіанти назв.)
Запишемо в зошит такий заголовок казки, який вам найбільше подобається.

(Мандрівка Барвика, Мандри Грайлика)

Колективна робота над складанням початку казки

Діти, казка – це також текст. Із яких частин він складається?
Як здебільшого розпочинаються казки ?
Отже, яке перше речення запишемо ?

На високому гіллі жив – був Грайлик.

Як йому жилося навесні та влітку ?

Добре йому жилося навесні та влітку.

Це ми написали зачин. Тепер розпочнемо писати основну частину.

То яка пора року спричинила зміни в природі ? А як про це сказати, щоб використати образні вирази ? Складіть гарне речення.

Що сталося з листочками?

Листочки зграйками та поодинці почали облітати з дерева.

І врешті – решт станеться так, що листочок залишиться один на дереві. Напишемо про це речення.

Скоро Грайлик залишився сам на дереві.

Що він вирішив зробити ?

Вирішив він піти у мандри.

Це ми написали один абзац основної частини. Треба продовжити казку. Але ж самому скучно подорожувати. Грайлик запрошує і вас, діти, допомогти йому знайти друзів, які б також стали героями казки, продовженням основної частини.

Фізкультхвилинка

Листочки- парашутики, як стомлені пташки,

Летять і опускаються на трави і стежки.

Листочків- парашутиків у лісі не злічить

Та осінь опускається, бо хоче відпочить.

Діти імітують під музику рухи листочка, який падає, шукають свою групу за емблемою.

Листочок, листочок на вітрі шелестить.

Сьогодні в танок із дітьми він спішить.

Діти люблять танцювать,

Люблять всі відпочивать.

Листочку друга ви знайдіть

І гарну казку про них напишіть.

Діти сідають на свої місця.

Знайшли друзів листочку й собі ? Тепер ви будете разом працювати у групі. То ж давайте згадаємо правила роботи в групі.

Порадьтеся і виберіть лідера, каліграфа, секунданта. На виконання роботи відводиться 10 хв.

Робота в групах

Виконання роботи в групах. Складання казки, запис її каліграфом на листках.

1 група	2 група	3 група
«Листочок з їжачком»	«Листочок із каштанчиком»	«Листочок із другом»

Опорні слова та словосполучення:

побачив їжачка, миттю стрибнув, поспішав у кубельце, розстелив на ліжку, ніжну колискову, міцно заснули, подарує матінці-землі, ще родючішою стала

побачив каштан, один моргає карим оком, мелодію вітру, міцні обійми, розповів про життя-буття, міцно заснули, проросте, стане добривом матінці-землі

з вітерцем і малень-ким товаришем, запрошення в гості, струмочок жебонить, стали човником, миттю поплили, шви-

дка течія річки, на берег, міцним сном, стануть добривом матінці- землі

Презентація роботи у великій групі (у класі)

Гра «Мікрофон»

Зразок закінчення казки групи «Листочок із їжачком»

Раптом під деревом він побачив їжачка. Грайлик миттю стрибнув із дерева йому на спину. Їжачок поспішав у своє кубельце. Там він розстелив листочок на своєму ліжечку. Під ніжну колискову вітру вони разом міцно заснули.

Навесні подарує себе листочок матінці землі, щоб ще родючішою вона стала.

Зразок закінчення казки групи «Листочок із каштанчиком»

Та ось побачив Грайлик на землі каштани. Один моргав йому карим оком. У повільному танку під ніжну мелодію вітру опустився Грайлик до нього. Міцно обійняв каштанчик. Розповів про своє життя – буття. Разом вони заснули міцним сном.

Навесні каштанчик проросте, а листочок стане добривом матінці – землі.

Зразок закінчення казки групи «Листочок із другом»

Разом з вітерцем і маленьким товаришем опустилися вони на землю. Раптом чують мандрівники запрошення в гості. Прислухались – аж то струмочок жебонить. Стали друзі човниками і поплили. Швидка течія викинула друзів на берег. Листочки міцно заснули під ніжну мелодію вітру. А на весні вони стануть добривом матінці – землі.

Чи сподобалась вам виконана робота товаришів ? Тож поаплодуємо їм.

Підсумок

Мені дуже сподобалось, як ви працювали. Молодці ! Скажіть, а чи справдились ваші очікування ? Мої очікування справдилися, бо ви вчились висловлювати свої думки точно і красиво, а ваше мовлення збагатилося образними словами і словосполученнями.
Як вам працювалося в групі? (Добре, злагоджено)
Я дякую вам за роботу! Урок творчості завершується. А пролетів він як мить. Це була коротка мить творчості…

Від миті творчості – до віку творчості я всім бажаю вам пройти!

Книга Листочок-мандрівник, глава 1, сторінка 1 читати онлайн

О.В. Карпенко
Листочок – мандрівник

На галявини, край дороги ріс невеликий клен. Він був ще молодий, йому цієї весни виповнилося всього одинадцять років. За час свого життя, клен обріс великими і маленькими гілочками, на яких з настанням весни набрякали молоді бруньки, з яких виростали спочатку маленькі, ледве помітні зелененуваті листочки, але з часом, вони перетворювалися на величезні красиві кленови листя.
Так, на світло, разом зі своїми братами і сестрами, з’явився і наш кленовий листочок. Як тільки він побачив Сонце, він зрозумів, що йому дуже пощастило народитися саме на цьому дереві. Оскільки дерево знаходилося в сонячному місці і повз нього проїжджали машини, і проходило безліч людей, і йому буде дуже цікаво рости на дереві і спостерігати за тим, що відбувається навкруги і радіти життю разом з усіма.
Коли листочок підріс, то майже щодня світило Сонце, і наш листочок ніжився в його променях, якщо йшов невеликий весняний дощик, він вмивався і радів йому, адже дощик допомагав листочкові вирости швидше і стати сильніше.
Поки листочки були маленькими, вони розмовляли між собою, але дуже тихо, наче боячись, що за шум, який вони влаштують, їх насварить дерево, на якому вони ростуть. Дерево розлютиться, і скине всіх на землю. Стаючи все більше і старше, листочки стали розуміти, що дерево їх любить і скидати не збирається. Вони ставали, все більш балакучі, і дереву подобався їх шелест. Йому було теж цікаво послухати, про що говорять листочки.
В основному, всі розмови були про те, що відбувається навколо дерева: про проїжджаючі повз дерева машини, про людей, які проходили поруч, о собаках, які чомусь підбігали до дерева, крутилися біля нього і бігли далі. Особливо цінна інформація надходила від тих листочків, біля яких іноді сідали відпочити різні пташки, а якщо листочок випадково торкався пташки, то радості не було меж. Такі листочки, досить довго і в подробицях розповідали, як їм вдалося доторкнутися до пташки, і яке задоволення вони від цього отримали.
Багато листочків заздрили, але продовжували висіти на своєму місці і насолоджуватися життям.
Наш листочок іноді встрявав у розмову, але в основному він мовчав. Йому завжди хотілося заглянути за сусіднє дерево, подивитися, а що там робиться, які дерева там ростуть, але він нічого не бачив, оскільки ріс не високо і огляд був невеликим.
— Прошу, пробачення, шановна сусідка, — звернувся наш листочок до листочка зверху.- А, що Вам звідти видно?
— Нічого цікавого, — нудно відповіла сусідка, — одні листочки.
— А за листочками? — З цікавістю запитав наш листочок.
— Інші листочки, — з роздратуванням відповіла сусідка, — що Вам все нейметься, зростаєте собі на дереві, так ростіть, радійте життю. Тепло, затишно, коли треба погодують, коли треба помиють, не життя, а казка.
Але нашому листочку, цього було замало, він хотів різноманітнішого життя, розуміючи, що нікуди йому від дерева недітися, увесь час сумував і чекав, що може бути настане його час, і все в його житті зміниться.
Так минуло літо, і настала осінь. Листочки почали поступово жовтіти і опадати. Він дивився, як падають на землю його сусіди, бачив, що відбувається з ними далі і чекав своєї долі. Деяких красивих листочків підбирали діти, складали їх в букетики і несли з собою. Він заздрив їм, для них відкривалася зовсім інше життя. Менш красиві листочки падали під дерево і створювали осінній покрив землі. Інших листочків ніс вітер, і вони літали по парку, дивуючи перехожих людей своїм танцем.
Наш листочок, чекав свого часу і мріяв, щоб подув сильний, сильний вітер, підняв його високо, високо і забрав далеко, далеко, щоб з висоти пташиного польоту, він зміг би подивитися на землю і хоч на мить побувати пташкою.
Дні йшли за днями, а наш листочок все половів і половів на дереві. Раптом подув сильний вітер, листочок сіпнувся з боку в бік і, відірвавшись від гілки, полетів вгору.
— А-а-а, — від радості закричав листочок, — я лечу, як це здорово, літати як птах.
Вітер піднімав його все вище і вище. Перед ним відкрилася галявина, в якому стояло його дерево. Саме дерево, на якому він провів все своє життя, інші дерева, які вже майже, що скинули свої листочки і сумні стояли під дощем. Проїжджаючі мокрі машини і швидко рухаючись люди під парасолями. Йому не заважав ні холодний дощ, ні пронизливий вітер. Листочку було добре, від почуття польоту і від того, що його мрія здійснилася.
Коли вітер трохи заспокоївся, листочок почав плавно опускатися на землю, але його так далеко занесло від його місця проживання, що він почав з цікавістю розглядати своє нове місце перебування. Він сильно намок, і падіння його прискорилося, але листочок, розуміючи, що це може бути його останній політ в житті, хапав все, що відбувається на льоту. Недалеко від місця падіння, зупинився автобус, і з нього вийшла молода дівчина. Вона відкрила парасольку і пішла по дорозі.
Листочок задивився на її яскраву парасольку і не помітив, як подихом вітру, його занесло в відчинені двері автобуса. Двері зачинилися і машина рушила.
— Ой, мамо! Дивись! — закричала маленька дівчинка, — до нас листочок в гості залетів.
Вона зіскочила з крісла і взяла листочок в руки. Листочок дуже зрадів, коли опинився в руках у дівчинки. Йому стало тепло і затишно.
— Мама, а можна я листочок собі залишу? — Запитала дівчинка.
— Звичайно, моя рідна, — посміхнулася мама і поправила дівчинці шапочку.
Дівчинка від радості засміялася, а потім всю дорогу розглядала листочок.
Автобус зупинився. Дівчинка з мамою вийшли на вулицю. Дощ перестав, але вітер посилився, і з новим поривом вітру, дівчинка не втримала листочок, і він знову злетів височінь. Вітер поніс його уздовж дороги, до нового місця проживання. Але летів він недовго, і приземлився на купу таких же жовтих листочків на краю дороги.
— Привіт, жовтий! — засміялися листочки, які вже давно лежали на клумбі і готувалися до зими.
— Привіт, — відповів листочок, вмощуючись на купі.
— Ну, розповідай, де був, чого бачив? — його закидали питаннями.
Листочок в подробицях розповів їм про свою пригоду, і вони із заздрістю подивилися на свого нового сусіда. Не кожному в житті листочку випадає здійснити таку подорож і познайомитися ближче з людьми.
Прийшов час готуватися до сну. Сонно перемовляючись, листочки заснули. Вже на наступний ранок випав сніг, накривши білою скатертиною все навкруги і нашого листочка- мандрівника.